Клянуся світанковою зорею

Клянуся десятьма ночами

Клянуся парним і непарним

Клянуся ніччю, коли минає вона

Чи не достатньо цієї клятви для людини розумної

Невже не бачив ти, як учинив Господь твій з адитами

З Ірамом, володарем колонад

подібних яким не було створено в усіх землях

З самудитами, які розсікали скелі в долинах

З Фірауном, володарем списів

Вони порушували дозволене на земля

і збільшували на них безчестя

Тож пролив на них Господь твій суворість кари Своєї

Воістину, Господь твій — на варті

Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій»

І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!

Та ж ні! Це ви самі не шануєте сиріт

І не закликаєте одне одного нагодувати бідняка

жадібно поглинаєте спадо

і любите багатство любов’ю сильною

Та ж ні! Коли розсиплеться земля на порох

і прийде Господь твій з ангелами, що стануть лавами

наблизять у День той геєну! І в той День згадає людина! Але ж навіщо їй згадка та

І скаже вона: «О, якби я ще раніше підготувалась до життя свого майбутнього!

Тож у День той ніхто не скарає так, як скарає Він

І не скує ніхто так, як скує Він

О ти, душе, що заспокоїлася

Повернися до Господа твого, отримавши вдоволення та милість

І ввійди до рабів Моїх! Увійди до раю Мого

І увійди до раю Мого